четвер, 30 вересня 2010 р.

Наочна демонстрація того, як крутяцький і унікальний веб-сервіс так і не зміг стати прибутковим: Xmarks Sync to be Discontinued.

А шкода, я до них - безкоштовних :) - звик.

четвер, 9 вересня 2010 р.

Сам собі герой

Вчора вдруге за 5 місяців став донором, вдруге для співробітника, який попав в ДТП. Хоч в цьому нічого особливого немає, десь в глибині душі сам за себе гордий

субота, 7 серпня 2010 р.

Добрих новин .net

Заліз з мобільного на текстову версію Кореспондента. Коли прочитуєш всі 10 заголовків останніх новин + 5 найголовніших за день, залишається ще побігати по категоріях - там ще по 10 новин в кожній.


Одразу звернув увагу на появу нової категорії "Добрі новини", поліз туди........ а категорія, любі мої друзі, порожня. Така вона - правда життя, і нема що їм заперечити.

пʼятниця, 23 липня 2010 р.

Ощадбанк

Сьогодні поневолі застряг в відділенні Ощадбанку на зайвих 15 хв, і мав нагоду спостерігати роботу внутрішніх ревізорів. 2 пацана близько 10:30 приходять на відділення (очевидно що несподівано) і прямо на очах всіх клієнтів звіряють касу кожного із касирів. При цьому касири не можуть виходити зі своїх кабінок, а при перевірці мовчки стоять ззаду. Принизливо. Ужос.

При цьому відділення закривається на ключ, на дверях з'являється табличка "Ревізія". Мало того, що клієнти не можуть попасти всередину - ті, хто вже оплатив, не можуть вийти, адже відкрити нікому - касири мусять сидіти в кабінках. На прохання клієнтів випустити (пам'ятаємо, що в Ощадбанку 2/3 клієнтів - пенсіонери), ревізори безапеляційно "просять" зачекати. А по суті насильно утримують.

Я в шокови...

середа, 26 травня 2010 р.

Богданич. Фотосесія (продовження)

Обіцяне продовження фотосесії


 

понеділок, 17 травня 2010 р.

Богданич. Фотосесія

Нарешті ми знайшли час замовити друк фоток із фотосесії Данила 2-місячної давності. На разі на руках є одна фотка, за тиждень будуть ще 4.

середа, 21 квітня 2010 р.

Комп'ютер 2.0

В якості експерименту (і на виконання корпоративної політики) зніс з лаптопа весь неліцензійний софт. Із платних залишились лише операційна система та MS Office (бо вони ліцензовані), решту замінив, або планую замінити безкоштовними.

Перший день. Політ нормальний.

Цікаво, скільки виробників платного софта доживе до 2015 року. Мій прогноз - небагато, і виключно монстри типу Microsoft, SAP тощо, тобто ті, хто пішов набагато вперед в комплексних рішеннях для бізнесу. Інші ж мабуть стануть історією, або цілковито переглянуть свою політику ліцензування.

субота, 10 квітня 2010 р.

про талант-шоу

дивитись оголошення результатів відбору до півфіналу "Україна має талант" виявилось цікавіше, ніж дивитись півфінал "Суперзірки".

пʼятниця, 26 березня 2010 р.

Перший День народження Данила

Сьогодні Данилові виповнюється рік. Не те щоб рік минув для нас непомітно, але час таки пролетів.

Цей рік почався із непростих для усіх нас трьох пологів, наслідки яких ще довго мали місце для Данила, і від яких досі не оправилася остаточно мама. Останній рік Оксана мабуть не виспалася жодного разу і практично не має часу на себе. З народженням сина я став значно сентиментальнішим, і тепер не завжди можу стримати сльозу.

Пригадується, як нам в пологовому будинку вручили велику сигару (голова в шапочці, решта замотане в пелюшки), яка ще асоціювалась нам із дощовим хробачком. За рік Данило навчився неймовірно багато. Ми тішилися із першого усвідомленого погляду і першої усмішки, першого перевороту на живіт і голівки, що тримається без нашої допомоги. Також пригадую, як згодом я намагався зрозуміти, чи то дитина справді тягнеться до іграшки, чи це несвідомі рухи, а сьогодні Данило вже робить ручками багато простих операцій. Ми вже давно повзаємо і можемо трохи постояти без сторонньої допомоги, а також самостійно вилазимо на верх драбини. Данило робить висновки і вловлює причинно-наслідковий зв'язок. Маленький чолов'яга - повноцінний член сім'ї, із власними потребами і вподобаннями, із якими нам доводиться рахуватися. Звісно, що все це - такі ж здобутки, як і у інших дітей, але я неймовірно щасливий бути свідком усіх цих змін.

Свій перший день народження Данило зустрічає в лікарні з вірусною інфекцією, ліками і уколами антибіотиків в солодку дупцю. Трохи прикро, але це не може зіпсувати нам свята. Хворобу ми переживемо, і виростемо великим і здоровим, розумним і красивим - чисто як тато :). Перед нами - багато нових здобутків, складніших і різноманітних, тож все іще попереду.

З Днем народження, Данило!

четвер, 11 березня 2010 р.

Віднайдений вірш

Колись почув і запам'ятав частково, а тепер завдяки Інтернету знайшов


Кому-то эта фраза
Покажется пошла,
Но молодость, как фаза
Развития прошла,

Беспечные подруги
Давно минувших дней
Уже не столь упруги,
Чтоб не сказать сильней.

А те, что им на смену
Успели подрасти,
Такую ломят цену,
Что господи прости.

Б. Барский

Чим далі, тим актуальніше :)

понеділок, 15 лютого 2010 р.

Життя серед уродів

Фраза "особисті свободи завершуються там, де починаються інтереси інших" (чи як там в оригіналі) для мене звучить очевидно-банально. Але щоразу з'ясовую, що таких, як я, небагато, принаймні в моєму районі. Мій будинок - один з-поміж 5-поверхових новобудов, з одного боку ще задній двір установи. На перший погляд - спокійний спальний район, живи собі спокійно і насолоджуйся, але "не тут то было". Ми живемо в неперервному калейдоскопі, в якому сусіди по району, немов спеціально змінюючи одне одного, створюють дискомфорт, та ще й вигадують нові способи. А коли просиш припинити - роблять вигляд, що все нормально, мовляв сам дурний.

Зокрема, час до часу на стоянку цієї установи заїжджають машини на ніч, і водії не встидаються сигналити в 1-2 год. ночі, голосно і доки їм не відкриють (сторожі ж сплять і не чують). Коли моя машина стояла на стоянці, я чомусь встидався в такий час сигналити, а моргав світлом і дзвонив сторожам на стаціонарний. Ті ж сторожі вночі випускали на ніч погуляти пса, який бігав по району і завивав, аж поки я не пригрозив його застрелити. При цьому дебіл-сторож ще почав мені читати лекцію про те, що собак рухати - поганий знак (так ніби не спати вночі - знак хороший). Вдень водій цієї ж установи виганяв свій автобус типу "Неоплан", ставив задом до нашого балкона і прогрівав півгодини. Про сморід в хаті він звичайно не задумувався - в нього ж вікна запотіли, як він може їхати?...

Сусід згори має звичку прикурювати зразу біля квартири, і поки він вийде з під'їзду - сморід стоїть ще годину. Мої гості курять або на балконі, або спускаються на вулицю.

Власник гаража навпроти щосуботи зранку миє свою машину професійним компресором, гул на весь район. Тут нічого не скажеш, зранку має право. Але коли за один день там помились 10 машин (!), першою реакцією на зауваження дружини був наїзд. Його і ще кількох щасливих власників Karcher-ів також не тривожить, що після миття вода на вулиці розмиває все до болота на кілька днів, один придурок навіть умудрився помити машину взимку, і на довший час дорога стала непридатна для легковиків. Колись я передумав підводити воду в гараж, бо уявив наслідки миття машини.

Сусіда знизу ми просили не сверлити до 10 ранку, бо спить дитина. Він сказав "добре", і за кілька тижнів його майстри в 9 ранку перфоратором сверлили стелю під нашою спальнею. На минулому тижні я з боєм добився він інших майстрів тиші зранку. Вони ж до слова в п'ятницю поносили матеріали в квартиру, нанесли купу болота, і всі вихідні бруд розносився по усьому під'їзду. Самі вони живуть в селі, в них немає ані за стіною сусідів, ані під'їзда, який можна загадити.

Зараз на годиннику 2 ранку, і я пишу давно назрілий пост. Не сплю, бо з одного боку будинку власник гаража вирішив почистити сніг до асфальту, і розбудив нам дитину, а з іншого сторож, очевидно від скуки, вирішив почистити лопатою метровий сніг із машини, яка все одно нікуди не поїде. До обох довелось кричати з вікна, перший навіть огризався. Десь на районі гавкають пси, які "охороняють" будову в нашому кварталі, але на ніч регулярно приходять навести порядок до нас. Хто знає ефективні способи труєння собак - поділіться, бо рушниці я насправді не маю, ЖЕК каже "а ми що?", а гицлі напевно не приїдуть сюди серед ночі.

Ці історії я можу описувати до безконечності. Практично щотижня доводиться підходити до чергового придурка і пояснювати, що він заважає іншим. Підозрюю, що скоро в районі мене знатимуть як "того сварливого мудака, якому всі заважають" :)

А інший раз навіть задумуюсь - чи то може всі нормальні, а я дурний?...

Всім добраніч...

понеділок, 8 лютого 2010 р.

Пріоритети

Вчора відмовився від запрошення піти в стриптиз-клуб, в який давно хотів попасти (чесно - ще ніколи не був в стрип-клубах). Відмовився заради того, щоб виспатись. В зв'язку із цим пригадався старий анекдот:

На подвір'ї негра когут топче курку. Із хатини виходить господар і кидає на землю жменю маїсових зерен. Когут злазить з курки і клює зерна. Негр, повертаючись до хатини, сам до себе, зітхаючи: "Не дай Боже так зголодніти!"

четвер, 21 січня 2010 р.

Чому в 2 турі я не підтримаю нікого

Трохи складно написано, але виражає всі мої власні висновки, і ще ті, до яких я не додумався

http://www.maidan.org.ua/static/mai/1263809186.html

Відсутність раціональних підстав голосувати за є самодостатньою підставою голосувати проти. Видимість "меншого зла" нерідко обумовлюється лише конструктивними особливостями мікроскопу.

середа, 20 січня 2010 р.

Тещині равлики

В тестів вдома є акваріум, а в ньому, окрім рибок - 3 равлики. Вони там живуть давно, але цього року з якоїсь радості почали нереститись. Тещі шкода, щоб маленьких равликів з'їла велика рибка. Мою пораду спустити яйця в каналізацію, і нехай собі виростають в дикій природі, вона взагалі розцінила як злочин проти маленьких равличків.

В зв'язку із цим теща не знає, що можна зробити із колонією дрібних молюсків, і тим часом поневолі займається їх вирощуванням: поруч із акваріумом стоять дві 3-літрові баньки, із окремим освітленням і "бульбулятором", а в них - трохи водоростей і по кілька десятків (сотень?) мєлкіх (розміром в 2-3 мм) равликів. До того ж ще чотири кладки з яйцями дозрівають в акваріумі, а значить скоро слід очікувати нових банок.

Така вона - моя теща!

П.С. Історія вочевидь матиме продовження, якщо врахувати, що вся ця дрібнота повиростає, і почне мабуть розповзатись по хаті...

Відкриття лижного сезону (і не тільки)

В неділю, внаслідок не дуже складних перегорів між мною, дружиною і мамою, і відповідної кооперації (коротше кажучи мама прийшла допомогти Оксані із дитиною), я отримав можливість поїхати на Буковель і нарешті відкрити сезон. Поїхали фактично родиною: нас було 6, і всі були мої брати-сестри.

Погода виявилась чудесною, схили жорсткими і льодяними. Кажуть, до 12 год був "вільвєтік", але ми попали на схил десь в 13 год.

Моя фізпідговка після майже річної перерви не потішила - ноги втомились майже одразу. Ну і практично весь день пішов на те, щоб пригадати, чого саме навчився минулого сезону. Коротше щоб добре кататись, треба кататись. А ще я допер, що забув затягнути як слід черевики, десь після п'ятого спуску...

Потішила Honda Jazz. Легко керована і стійка, дуже динамічна, і при цьому ми вклались в 5.7 л/100км. Бомба. Точніше ракета :) Насторожив свист в дверях після 90 км/год і якесь гуркотіння на горбах після тих самих 90 км/год, але для цього у мене є 3 р. гарантії, виявимо і розберемось.

Голосувати я не пішов, бо виїхати довелось раніше, і не дуже шкодую. Тим більше що я так і не вирішив, за кого, а в другому турі точно буду проти.

На Буковелі пили глінтвейн із трьома моїми співробітницями. Попри те, що працюю на одній фірмі Я, сфоткатись із ними примудрився Столяр, а на мені батарейки розрядились. Вопшем я не дивуюсь :) Зрештою дівчатам засмакували моя чоколяда і коньяк Столяра, і вони поїхали пити глінтвейн в інший бар з іншими співробітниками.

 А ще я зробив 2 гарні знимки із Буковельської природи: