неділя, 30 грудня 2007 р.

Угорщина

Сидимо на валізах - вже півтори години, як ми мали виїхати в Угорщину. Ситуація класична, мало кому коли вдається виїхати так, як заплановано. Правда якщо ми не встигнемо на кордон до 5 ранку (а ми не встигаємо), то можемо простояти в черзі зайвих 6 годин. Якийсь там замут такий. Ми їдемо в одній машині, наші лижі в іншій, а паспорти в третій. При чому дві останні машини вже в дорозі...

Нас чекають термальні ванни і розхвалений аквапарк (найбільший серед...). Що ще? Блін, поняття не маю! В Угорщині я поки був лише проїздом в Болгарію, що запам'яталось - це санітарне миття автобуса на кордоні (здається більше як привід здерти гроші із транзитного транспорту) і чувак в кафе, який на питання "what soup is that" відповів "па-русскі!!!".

Для чого нам в Угорщині лижі? Бо ідіоти мають надію заїхати по угорських візах в Словачинну. Але це при умові, що рівень алкоголю в крові водія опуститься після Нового року до допустимого мінімума :)


View Larger Map

неділя, 9 грудня 2007 р.

День Брігади

Вчора мали забаву забаву, присвячену N-літтю нашої веселої компанії (її літопис починається десь із зими 1994 чи 1995 року - вже важко пригадати. Чому провели в грудні не зрозуміло, але в принципі нам все одно коли). Не всі, щоправда, прийшли, але більшість була.

Згадали старе, поспівали тогочасних пісень під гітару. Найбільше всі потішились, коли заспівали стару добру Meine Kleine, Meine Liebe Schweine.

Друга половина забави, на жаль, була зіпсута недоречними жартами нашої вічної Зірки, що зрештою лише підкреслило, що є в нашій компанії елементи незмінні. А деколи так би хотілось і їх поміняти :(

середа, 5 грудня 2007 р.

Диверсія

Минуло лише 3 дні після виборів в Росії, а фотка агітки, описана в пості Если ты не совсем уж пень, фізично пропала із альбому, в якому зберігалась. І все ж це лежить на Гуглі!

Ні сєбє фіга!

субота, 1 грудня 2007 р.

Завтра на лижі!

Цього року ми канеша молодці - відкрили лижний сезон при першій же нагоді, 2 тижні тому. Двічі молодці, бо перепустки на витяги на Буковелі купили ще перед 1 липня, відтак возимось по 3.5 грн. Добре прикинувши, прийшли до висновку, що насправді Буковель досить дешевий курорт, адже Славське чи Драгобрат обійдуться явно дорожче хоча би тому, що ще доведеться заплатити за машину до витягу-назад. Хіба ще Тисовець конкурує, але там витяги застарілі, хоч схили класні; туди ми точно ще поїдемо.

Завтра вже їдемо вдруге, що не може не тішити.

А ще я взяв пару лиж на прокат - буду потрохи експериментувати із різними моделями і жорсткостями.

А ти вже був на лижах цього сезону? ;)

четвер, 29 листопада 2007 р.

Рашиль Мєндалєвна

Місяць тому в Москві одна поважна і дуже інтелігентна єврейка, Рашиль Мєндалєвна, надзвичайно приємна жінка, в один момент мені заліпила:
- Я Вас прошу! Да покажите мне хотя бы одного украинца, у которого в жилах не текла бы русская кровь!
Я, скромно так, руку припіднімаю:
- Ну я...
- Я Вас умоляю! Вы слишком хорошо думаете о своей бабушке!

четвер, 15 листопада 2007 р.

Если ты не совсем уж пень

А ми продовжуємо знайомити наших читачів із особливостями, притаманними Росії :)

2 грудня маскалі будуть вибирати Путіна. Політичної реклами на вулицях я практично не бачу, 1 антипутінську агітку зустрів в метро - явно множена на ксероксі і клеєна на скору руку. Це, здається, все.

Зате майже всюди є плакати, які просто закликають прийти і проголосувати 2 грудня. Обов'язковий графічний елемент - це урна для голосування з російським триколором, яка в мене чомусь підсвідомо асоціюється і партією влади. Мабуть, на це і розраховують.

Зате сьогодні в метро побачив такий плакат, який не міг не сфотографувати:


Мовчу про стиль вірша, властивий хіба 12-річним поетам, і гнітючий дизайн, який не відповідає змісту. Вчитуюсь і вчитуюсь в текст. Як не крути, я розумію його десь так:
Хоч ти, пересічний громадянин, і дебіл, але якщо ти ще не закінчений дебіл, то прийди і проголосуй.

Недавно я переосмислив суть футболок із надписом "Дякую, Боже, що я не москаль". Я їх ніколи не любив через гнилий дизайн, але тепер готовий купити, розуміючи в цьому слогані "... що я не родився в Росії".

понеділок, 5 листопада 2007 р.

Мережева мережа

Академік запросив сьогодні до Plaxo - сервіс, який дозволяє користувачеві об'єднати в одному місці всі інші сервіси, якими він користується, "підтягуючи" з них інформацію про контакти, події тощо. Всього десь так 30 сервісів.

Для мене поява такого сервісу є символічною. Різних social&business networks вже в неті наплодилось багато. Різні друзі користуються різними сервісами. Щоб встигати всюди, доводиться самому реєструватись на усіх них, щоразу "обходити" їх всіх, в результаті чого з'являється апатія, і перестаєш користуватись тими сайтами в принципі.

Тож поява сервісу, який дозволяє об'єднати сервіси, є логічним продовженням розвитку інтернет-проектів. Цікаво, що буде далі.

субота, 3 листопада 2007 р.

Ще раз про імовірності

В продовження старого поста про імовірності, щойно натрапив на таку от імовірність:


Позитивно так і доступно :)

четвер, 1 листопада 2007 р.

Що потрібно жінкам :)

- Вы, мужики, такие грубые! Вам нужен только секс! А нам, девушкам, нужно внимание
- Внимание, сейчас будет секс!

неділя, 21 жовтня 2007 р.

Весілля по-польськи: знайди 10 відмінностей

Готуючи фотографії із весілля в Польщі для нету, вже в ретроспективі, зрозумів, наскільки по-різному це відбувається за якихось 900 км звідси. Зокрема, в їхньому "ЗАГСі" всі сидять (хіба кому крісел не вистарчило), в т.ч. - наречені і "ведуча". Встають лише для проголошення присяги. Гарно так виглядає, з повагою.


На забаві перед зніманням вельона наречений мусів впізнати наречену по коліні, вона його - по носу. Хоч воно було як забава, але провели її прямо перед зніманням вельона і ставились з усією серйозністю - коли тесть підставив своє коліно, народ трохи його "не пойняв" :)


Вельон знімає дружка. Далі дівчата ходять колом навколо нареченої, вона кидає вельон, котра зловить та наступна заміж - тут майже як у нас. Ще якимось чином визначали кандидата на женячку - не можу пригадати, як. Далі ті двоє між собою мали потанцювати.

Є в них "перетанцьовування", але зовсім по-іншому. Дружба і дружка стоять із тарілками, в які кожен може покласти гроші. Хто поклав - отримує право потанцювати із нареченою (чоловіки) чи нареченим (відповідно жінки). Воно ніби не для заробляння грошей, а більше як традиція - поляки нас не пойняли, що ніхто із нас не пішов до танцю. Пояснювали навіть, що багато класти не обов'язково :)


Вкінці забави є торт, який ріжуть і роздають гостям. Чисто як наш коровай, тільки торт :)


Церковного шлюбу, на жаль, не було, тому порівнювати нема із чим.

Всі фотки тут

Зміна роботи

На цьому тижні остаточно погоджено мій перехід в підрозділ компанії, котрий займається розробкою та впровадженням власних бізнес-аплікацій для бізнесу - SoftServe Business Systems. Основним моїм завданням на наступний рік буде відкриття порядка ще 10 офісів по Росії із географією від Калінінграду (Балтійське море) до Хабаровська (це, можна сказати, вже "за" Китаєм, там до Японії рукою подати).

Географія вражає. Я довго шукав Хабаровськ на карті західної Росії, навіть не припускаючи, що доведеться їхати аж туди. Різниця між Хабаровськом і Москвою - 7 год, летіти туди ще 7.5 год. В принципі десь те саме, що зі США сюди прилетіти. Тільки що краще літати в Україну чи США, ніж в Хабаровськ :)

Новинкою для мене стало також запровадження бонусної системи оплати праці - завжди я був "постійною витратою", тепер додався також змінний елемент.

В принципі все це означає, що тепер доведеться значно більше часу проводити у відрядженнях, та й у Львові роботи буде немало.

Для мене це чудова нагода перевірити себе, і побачити майже всю Росію. Майже всю - бо в Тайгу і північний Сибір їздити не доведеться, про що я абсолютно не шкодую :)

понеділок, 15 жовтня 2007 р.

20/10/200000: пам'ятник Opel Kadett

Цього року нашому Opel Kadett виповнюється 20 років від виробництва і 10 років з часу еміграції на Україну. А ще - посередині Польщі, на автобані, він пройшов свій 200.000-й кілометр, про що я навіть відео зняв:


А на цій фото - через 4 км


Більш того, по Польщі вона їхала навіть краще, аніж Renault тестя! А я колись вважав, що в далеку дорогу на ній їхати не варто - треба піти перепроситись. Правда слід зауважити, що я виявив і "підтягнув" певні недоліки впродовж останнього року, ганяючи у відрядження в Франківськ і Чернівці - тепер вона може їхати куди завгодно. Кстаці, на польській 95 бензині споживання по трасі становило 5.75 л/100км.

Столяр вже давно казав, що цій машині треба ставити пам'ятник. Я тільки думаю який. Не заганяти же її на постамент?

Польща, День народження і т.ін.

Оце з'їздили до Польщі на весілля. Як з'ясувалось, мало того, що наречена із україно-російської сім'ї - так наречений із сім'ї росіян, котрі свого часу емігрували із Казахстану до Польщі. Коротше одружувались не поляки, але в Щеціні. Відповідно і поляків на весіллі майже не було

Взагалі поїздка хоч і була виснажлива (туди - 7 год на кордоні + 15 год Польщею), зате всі задоволені. Прибули ми в Щецін просто на мій День народження, поснідали в господарів, трохи випили і пішли спати. Тоді пообідали в господарів, трохи випили, пішли поміняли гроші, тоді посиділи за десертом з нагоди власне ДН (ясно, що поїли і випили) і пішли спати. Порівняно із минулим роком, коли із 5 ранку до 8 вечора я провів в бусі, на самоті повечеряв качкою в готелі, випив своє пиво в барі і завалився спати - досить навіть пристойно. А, минулого року ще прасцітутка до мене либилась, але як побачила мою втомлену міну - сама відвернулась.

неділя, 14 жовтня 2007 р.

Чому ми - не Європа

Для того, щоб зрозуміти, чому Польща вже в Європі, а ми навіть близько не наблизились, достатньо перетнути україно-польський кордон власним автомобілем. Впродовж останніх років я попадав за кордон або в складі туристичної групи, або літаком. Цього разу ми їхали автомобілями, і я дізнався багато цікавого.

Бидло
На українському кордоні тобі одразу дають зрозуміти, і постійно нагадують, що ти - Ніхто, і звуть тебе Ніяк. Бидлюки в формі, практично всі без виключення, в обов'язковому порядку принижують тебе, вочевидь заради того, щоб підняти відчуття власної гідності. Бидлючки теж.

Починається все із того, що тобі потрібно самому взяти "обхідний лист" в п'януватого прикордонника, котрий свою задницю до тебе не присуне - біжиш до нього в будку, і разом із іншими водіями отримуєш своє - мені це нагадало годування псів, які наввипередки намагаються відгризти для себе кусок.

Далі найголовніше. Прикордонник (вже інший - котрий перевіряє паспорти, не виходячи з власної будки, тобто всі мусять до нього вийти із машини) дозволяє собі "ти чого тут на бордюр виліз" або "ану назад всі в машину" і т.д. Нам довелось чекати 1 год, поки повернули паспорт однієї із наших - не сподобався казлу її гумор. По дорозі назад бабиско пригрозило, що зараз в неї почнеться перезмінка - довелось либитись і вибачатись за те, що в нас до цього був хороший настрій і ми намагались жартувати.

Тоді ти сам бігаєш і шукаєш митника, який би поставив печатку на твій обхідний лист - сам він не підійде, бо йому влом.

"Дохтор", як його там називають (фітосанітар, наскільки здогадуюсь я) ставить печатку на "обхідному листку" просто на долоні, не дивлячись навіть на мене, вже не кажучи про машину. Але до нього, звичайно ж, треба самому прийти.

На виїзді є салага, який збирає ті листки. Я проїхав мимо, бо не знав про його важливу місію. Він на мене кричить: "Куда?! Перший раз, чи шо?!". Просовую в вікно листок: "Чесно? Перший...".

Європа
Один-єдиний (!) митно-прикордонник сам приходить до твоєї машини (!!!), збирає паспорти і звіряє фотографії через вікно нашого авто (!). Тоді просить відкрити багажник, після чого, зібравши документи із 3-4 машин, йде до своєї будки. Далі водій забирає документи в нього у віконечку - і можна їхати. По ходу ми ще із ним поговорили-пожартували, він постійно посміхався.

Я мав підозру, що це якраз поляки будуть ставити мене раком. Насправді вони поважають нас більше, ніж наше "рідне" бидло (гидко, що воно наше і рідне).

Висновок
Хтось сказав колись моїй співробітниці: "Вас ніколи не будуть в світі поважати, якщо ви не навчитесь поважати самі себе".

Одним словом, до Європи нам - як до неба рачки. Точніше - із таким бидлом взагалі туди пхатись не варто.

четвер, 4 жовтня 2007 р.

Вірші

(Читать вслух и с выражением)

Пушкин...
17 30 48
140 10 01
126 138
140 3 501

Маяковский...
2 46 38 1
116 14 20!
15 14 21
14 0 17

Есенин...
14 126 14
132 17 43...
16 42 511
704 83
170! 16 39
514 700 142
612 349
17 114 02

Веселые:
2 15 42
42 15
37 08 5
20 20 20!
7 14 100 0
2 00 13
37 08 5
20 20 20!

Грустные:
511 16
5 20 337
712 19
2000047

Спам

Кількість повідомлень в папці Spam в моїй скриньці вже становить майже 5.000. Оскільки Gmail зберігає спам лише впродовж 30 днів, то робимо висновок, що за останній місяць я в середньому отримував по 166 спам-повідомлень щодня.

Ні сєбє фіга!

Ще кілька місяців тому там було "лише" 3000 листів.

Дякую тобі, Gmail, за ефективне фільтрування.

середа, 3 жовтня 2007 р.

Я в Москві

Дорогий Щоденник!

Пишу тобі із Москви. Долетів, можна сказати, нормально, тобто як завжди - важко переноситься мені переліт ранковим рейсом в 6:20. Але цього разу навіть втиснув в себе курячу відбивну.

Цілий день проборовся із налаштування Інтернету, і на разі безрезультатно. Власник мене до вечора запевняв, що це - проблеми нашої конфігурації, а зараз, бач, вже сам засумнівався. Козел... І добрий якийсь різко став. Це мабуть по мені видно, що я у відчаї.

Зараз буду мати впівбесіду із кандидатом. Правда я не знаю, що фірмі від нього потрібно. Але поспілкуюсь - це мені не вперше проводити співбесіди.

Ладна, йду зустрічати кандидата. Потім ще, може, напишу ;)

середа, 26 вересня 2007 р.

В Росії всі під ковпаком?

Чим далі, тим очевиднішим стає той факт, що Інтернет в нашому новому московському офісі відрубали з тієї простої причини, що абсолютно весь трафік передавався напряму до Львова в шифрованому вигляді, і відповідно прочитати його "відповідні" органи не могли. Тому, довго не думаючи, відключили.

Повірити можу, але в голову не вкладається...

Якщо не вдасться вирішити питання по телефону/пошті (що дуже і дуже імовірно), доведеться поїхати туди і на місці вирішити питання.

Системне повідомлення:
Ви не можете зараз надіслати свого е-листа, оскільки офіцер ФСБ, який його читає, на разі відійшов (почуто від Ярчеґа)

субота, 22 вересня 2007 р.

Знову на День народження в Польщі

Минулого року на свій день народження я пиляв в мікроавтобусі з Данії через Німеччину і тоді через цілу Польщу до Варшави - таке в мене було відрядження. Цього року пилятиму в протилежному напрямку - зі Львова до Szczecin-а. Не мало, не багато, порядка 950 км. Це при умові, що поляки мою машину випустять :-D

Їдемо на весілля двоюрідної сестри дружини, мама якої українка (батько з-під Львова), батько росіянин, все життя прожила в Києві, а зараз одружується із поляком, бо їде по контракту працювати в Швецію. Такий от замут.

Щоб родина зі Львова могла в повному складі бути присутньою на весіллі, воно відбудеться... в понеділок. А що? Як треба то треба - навіть працівники їхнього "ЗАГСу" обіцяли спеціально для цього вийти на роботу в понеділок.

Одним словом, не сумно. Але чомусь мене це все не дивує. Цікаво, це тільки мені постійно щастить на такі складні замути, чи насправді це нормально?!

середа, 19 вересня 2007 р.

Імовірності

Таку от статистику нарив в Кореспонденті за серпень:


Хоч загальновідомо, що імовірність настання події становить 50% - вона або настане, або ні...

вівторок, 18 вересня 2007 р.

Мамо, нас хвалять

Вчора замовляв двері до квартири. Один із продавців, побачивши план квартири, щиро так каже: "Яке класне планування!". На що я йому "Ви мені лестите, бо робив його я". На що він мені "А можна мені копію? Я цим цікавлюсь". Та ладна, мені не шкода. Віддав чисту копію.

А планування справді класне. Інша справа, що це - варіант №12. Більш того, будівельникам я замовив варіант №10, вони його зробили (в ціні квартири), а пізніше майстрам доплатив за те, щоб розвалили 2 стіни і переробили на той таки варіант №12 :)

А от стандартне планування, пропоноване архітектором, було дубове. І мені здається, що всі сусіди в моєму під'їзді перепланували свої квартири.

понеділок, 17 вересня 2007 р.

А тим часом на новій квартирі...

... триває ремонт. Плитку майже покладено, паркет закуплено і його почнуть класти цього тижня. Далі залишиться пофарбувати стіни, вдягнути розетки, і двері міжкімнатні. Поставити меблі на кухню і купити тапчан сімейний, і можна переселятись. А, унітази забув і умивальник - Тося зробить. Є надія запросити всю Бригаду на Новий рік до нас.

Реально ремонт забирає добрий кавалок часу, зокрема на пошуки тієї самої плитки (до ванни, туалету, коридору, кухні і блін ще балкону), паркету, сантехніки і т.д. Тоді півдня йде на купівлю і привезення. Коротше на роботу часу майже на залишається. Про те, що гроші як пилососом тягне, вже не згадую.

Добре, що майстри класні, слідкувати за ними не треба - навпаки вони ще мої проблеми вирішують.

Документи я підписував ще навесні 2003 р. Зараз осінь 2007. 4.5 роки ти маєш квартиру, і не маєш. Все дякуючи будівельникам, вони ніколи не квапилися - мабуть свої квартири вже давно зробили.

Фото і відео з Тустані

Фотографії з нашої поїздки в Тустань, про яку згадано раніше, опубліковані тут.

Відео із виступів Оксани:
Перший вечір. Ой нема того Миколи


День другий. Ой верше мій верше


DVD з записом цілих виступів надається зацікавленим

Кляті москалі

Під час відряджень в Москву в липні-серпні я зробив для себе досить несподіване відкриття: народ в тій Москві нахабний (а я думав, що це західноукраїнський стереотип) і якийсь неестетичний. Подерв'янськівське "кацапське крісло, позбавлене художнього смаку", влучно характеризує ті "сучасні" ремонти, яких я надивився, шукаючи офіс в оренду. Наприклад: підлога із старого нешліфованого паркету, пофарбована коричневою масляною фарбою. Точно так підлогу мій дід фарбував на дачі в 1986 р. Вікна старі, дерев'яні, брудні, але власники не будуть заперечувати, якщо ми за власний рахунок поміняємо їх на пластик. Кондиціонер ми теж собі можемо поставити за власні гроші - вони не будуть заперечувати (!). І це при ціні оренди $75/m2 в місяць!!! (У Львові зараз рівень десь $15-20, в Києві, здається, сягає $50 в центрі).

В сусідній кімнаті підлога була застелена старим радянським лінолеумом, прибитим ще за радянських часів цвяшками, із сантиметровими зазорами на стиках. І все це - на Садовому кільці! Такий от він насправді, діловий центр Москви.

А чого згадав? От взяли ми офіс в оренду (тут теж можна багато згадувати про нехлюйство власників). А Інтернет нам відімкнули, бо провайдер вирішив, що наше обладнання збирає пакети з сусідніх комп'ютерів (якби це було можливо, то ми би вже давно зайнялись промисловим шпіонажем). Провайдер спілкується тільки з власником, на нас йому начхати. Власник допомогти не може, бо він не спеціаліст, і не хоче, посилаючись на те, що свої обов'язки по здаванню приміщень в оренду він виконав. І жодних контактів нам не дає. Пат. Точніше, мені мат, а йому наср..ти.

Такого свинського відношення в Україні я собі не уявляю. Переходити на хамство і спілкуватись на їхній мові собі не дозволяю.

Сьогодні знову згадав при Конотопську битву, і про те, що якби не Іван Сірко, то Виговський, можливо, поставив би Москву на коліна. Ех, Сірко, Сірко...

До теми:

    Слоника замучили кляті москалі,
    Похилився хоботом слоник до землі.
    - Прощавай же Україно, ти мій рідний краю,
    Безневинно молоденький слоник погибає

Знайдено колись на moskaliv.net

субота, 15 вересня 2007 р.

День програміста

Як недавно з'ясувалось, День програміста святкується в 256-му дні року, що по ідеї символізує 28. Припадає на 13 вересня. Символічно, канешна, але не до кінця зрозуміло, чому не 2, 4, 8, 16.... день місяця наприклад.

SoftServe відсвяткував традиційно гарно - в МІ100 (розважальний центр Місто), з ведучим Назаром Бійчуком (мій весільний "тамада") і виступом команди КВН Набла, яку власне SoftServe спонсорує. Набла, канешна, замочила - вони такі. Далі були дзіскацєки. Оксана вперше побачила зблизька, як працює DJ (була кобіта), офігіла і дивилась на неї не менше як півгодини.

До речі про двійкову систему числення. Існує 10 типів людей - ті, які її розуміють, і ті, які її не розуміють.

четвер, 13 вересня 2007 р.

Післятаборові 3S

Shit
Shower
Shave

Навчили канадійці. В них, виявляється, ті самі проблеми :)

Шалені вихідні. Така жизнь

Таки поїхали ми в Тустань на фестиваль. Єдина мета - підтримати Оксану, яка там дебютувала як співачка на сцені. Мене не пре сама ідея середньовіччя, а коли бачу тих хлопів в саморобних кольчугах і м'ятих шоломах, нічого іншого крім "ржаві лицарі" в голову не лізе. Не красіво, канешна, але така жизнь.
Просиділи там наполовину в болоті, на концерт сходили хіба щоб Оксану послухати (що вкотре доводить, що більше нас там нічого не цікавило), потім ще приймались до ночі, тоді я під проливним дощем з ліхтариком на чолі поставив свій намет (справжній драйв), тоді довго спали.
На другий день Оксана мала заспівати 2 пісні під гітару, але чекати виходу під сценою довелось годину. Заодно наслухався виступів колективів Народних домів сіл типу Корчин, Сопіт і що-там-ще в районі. Кумедно. Баяніст позичений, тому бабки просто в мікрофон із ним з'ясовують, чи годен він заграти наступну пісню. А одна, замість оголосити щось типу "а на завершення...", завалила в мікрофон "ше но та, і вшьо". Оксана на їхньому фоні виділялась, канешна, але НАХРЕНА було її взагалі запихати в ту програму? Ну, я не продюсер, я не вирішую справи...
З приємних спогадів - Таня Бей, яку зустрічав постійно, і організатор фестивалю, який добровільно допоміг мені виїхати з болота - хороший чоловік.
Виїзд в 17, десь по 19 вдома, в душ і до Гуцула на весілля (21:30). Сил вистарчило до півночі. Шкода, але така жизнь

Фото і відео з фестивалю - як тільки куплю Firewire кабель

пʼятниця, 7 вересня 2007 р.

Суцільні поїздки

Минулих вихідних звозив своїх співробітників на Гнилий потік, а звідти навіть прогулялись до Маківки. Цих вихідних їдемо на фестиваль Тустань, де дружина співатиме (по суті дебютний виступ). А звідти бігом на весілля.

ДО РЕЧІ. Гуцул жениться! Виходячи із того, що його дружини я навіть в очі ніколи не бачив, роблю висновок, що бачились ми давно...

Пагудім

вівторок, 28 серпня 2007 р.

Ми були-були... в Чорногорії і Албанії

Чорногорія сама по собі красива в плані ландшафтів. Гострі гори, непридатні для пересування, порослі чимось на кшталт жерепу, які збігають просто в море - краса. Але сказати, що країна вразила культурою, кухнею чи обслуговуванням мене як туриста, - не можу. Може, тому, що вже зажерся? Єдине, що ще сподобалось, - автентичні білі будиночки із світло-коричневою черепицею, розкидані по тих же горах, і іноді такі ж церковці так високо в горах, що не зовсім зрозуміло, хто туди ходить і як часто.
picasaweb.google.com/bohdan.rak/EDIkwI

А ще ми взяли екскурсію в Албанію. Купились на розповіді про те, що країна відкрила кордони лише 2 роки тому, "Азія в центрі Європи", "на Вас будуть дивитись так же зацікавлено, як і Ви на них", і т.д. Насправді ми побачили Європу в центрі Європи, хоч поза столицею люди живуть бідненько. І то, я певний, дуже тимчасово.
Особливість країни - строкаті фасади будівель, які поступово витісняють загальну сірість.
picasaweb.google.com/bohdan.rak/LfIbe

понеділок, 27 серпня 2007 р.

Франклін рулить

Beer is living proof that God loves us and wants us to be happy.
Benjamin Franklin

субота, 25 серпня 2007 р.

Універсальних рішень не існує?

Як з'ясувалось, до блога файлів дочепляти не можна. А там, де можна (напр. Pages Creator) - доводиться дописувати лінки на кожну сторінку. Life sucks....

Перший пішов?

Не будемо відходити від правил. В першому пості слід писати щось типу

Ну ось... Це мій перший пост в моєму власному блозі... Як буде далі побачимо...

Не буду відходити від загальноприйнятих правил.

Інша справа, що блог мені потрібен виключно як альтернатива веб-сторінці, і ділитись своїми думками я не планую.